Самоосвіта учителя – запорука успіху.

Коваль О. І.

Сьогодні(2013р.) в Україні 56 вузів, 47 педучилищ, 8 індустріально-педагогічних коледжів. Проте, жоден навчальний заклад не зможе замінити самоосвіту учителя. 

Щоденно скарбниця кожного педагога поповнюється новими методами та прийомами роботи. Без самоосвіти навчальна діяльність неможлива. Сьогодні відбувається перехід від авторитарного навчання до активних методів навчання. Зовнішніми ознаками авторитарного навчання є чітке, пряме повідомлення завдання, нехтування думкою учнів, робити тільки, як кажуть, причина невдачі  шукати в учнях. Щодо активних методів навчання, то Є. Голант передбачав самостійну роботу учнів у лабораторіях, спрямування навчання на зв'язок із життям.

Завжди актуальним є маєвтика Сократа, коли за допомогою іронії викриваються незнання учнів та самого вчителя, дефініції розкриваються у напрямку від поверхового до більш глибокого визначення, переважання індукції.

 Метод Бідермана(1860р.) пропонує групування навчального матеріалу шляхом поєднання його у невеликі теми.

Учитель ЗОШ №5 м . Рівного О. Фірдей пропонує блочно- сотову систему розвивального навчання. Блок – це організаційно завершений цикл, який розбивається на соти. СОТ – система організації творчості.

 Принципами Вальдорської школи(1919р.) є цінність, любов, свобода. Більшість навчального матеріалу подається до 11.30, так як після цього часу активність мозку спадає.  Ця система передбачає відсутність підручників.

Система Гузика із школи селища Южного Одеської області передбачає колективну, групову та індивідуальну роботу. Навчання на основі практичних дій передбачає Демаршів метод французького педагога Бассіса: індукція – самоконструкція – соціалізація – афішування – розрив – рефлексія.

Хуторський розробив евристичні методи навчання: когнітивні(навчальне пізнання); креативні(учні самі створюють освітні продукти); організаційні(управлінські).

Луговський у 1915 році застосував метод занурювання. Його розвинули Щетінін і Тубельський.  Учні гуртуються навколо вчителя, вільно обирають предмети, урок триває 35 хвилин, подається мінімум матеріалу.

Урок, як одноактну виставу пропонує методика Ільїна. Її основою є духовна єність учителя та учня.

 Модель Курбатова передбачає реалізацію проектів.

Щодо методів навчання, то їх класифікують так:

-            за джерелом знань(Верзілін, Голант, Перовський): словесні, наочні, практичні;

-            за основною дидактичною метою(Данилов, Єсипов): набуття нових знань – закріплення – застосування;

-            за ступенем активності(Голант): пасивні, активні.

-            За характером пізнавальної діяльності(Лернер, Скаткін): ілюстративні, репродуктивні, проблемні, пошукові, дослідницькі види діяльності;

-            За компонентами(Бабанський): мотиваційні, організаційно-ділові, контрольно-оціночні;

-            Бінарний(Верзілін, Алексюк): поєднання методів за джерелом знань з методами за характером пізнавальної діяльності;

-            Триаспектна модель(Паламарчук): подання аспекту джерела інформації, характеру діяльності і ступеня керівництва.

Система Шаталова передбачає три  ступені повторення: перше – фронтальне; друге – різноманітне усне; третє – взаємоконтроль.

Методика Шевченка – це вдосконалена за допомогою використання чітко продуманої системи учнівського самоврядування технологія повного засвоєння навчального матеріалу на основі схемно-знакових опор. Учитель розподіляє доручення серед учнів: голова, упорядник, організатор, вчитель, дублер, асистент, консультант, ревізор, екранник, ліквідатор прогалин.

Коротко проаналізувавши здобутки педагогів, робимо висновок, що всі методи ефективні, але найкращий свій. Добитися успіху можна шляхом самоосвіти: робота із електронними носіями, в архіві, бібліотеці, музеї, записи респондентів. Організація експедиційної та екскурсійної роботи. Наприклад, я дізнався із писемного джерела про єдиний в світі замок-крейсеру містечку Сидорові на Тернопіллі. Кілька разів відвідавши його, скарбниця знань про замкову архітектуру України поповнилась у багато разів.